Жейме Лернер, творець захоплюючого швидкісного автобусу (Bus rapid transit) в Куритибі, сподобався мені тим, як прирівняв автомобільну залежність до тютюнової. Архітектор-провидець, урбаніст і колишній мер Куртиби, він говорить, що вдихання автомобільних вихлопів не відрізняється від пасивного куріння. Лернер передбачає, що незабаром приватне авто стане так само соціально обтяжливим, як і паління в публічних місцях: «його можна буде використовувати, але інші ставитимуться до цього негативно». Лернер також додає, що «міста, які підтримують індивідуальний автотранспорт, не мають майбутнього».

Сумніваєтеся? Тоді уявіть, що ви в кімнаті площею 50 квадратних метрів з однією особою, що курить. А тепер уявіть, що знаходитеся в тій самій кімнаті з 50 особами, які палять одночасно, а ви не можете вийти. Для Лернера подібним досвідом є стояння в корку, з якого не можна втікти, лишаючись приреченим на вдихання вихлопних газів. Реакція — масове незадоволення громадськості — вже дуже близько. Тому що одночасно із зростанням розчарування, спричиненого інтенсивністю та важкістю автомобільного руху, росте також екологічна свідомість мешканців міст. Бажання поліпшити якість повітря та публічного простору незабаром перетвориться на відмову від приватного використання автомобіля.

Найістотнішим елементом стратегії Лернера — вилучення автомобільної культури — є динамічний розвиток системи громадського транспорту, основи сталого міста.

Марчін Вуйчік,
www.ibikekrakow.com

Переклад: Ведомир Ареміх