У Полтаві розпочалася конференція “Велофорум”, з якої ми будемо публікувати деякі новини. Зокрема, у першій пленарній секції виступив Яуген Харужи з Мінського велосипедного товариства і розказав про розвиток велосипедних інфраструктури та культури у Мінську.
Про обов’язок велосипедистів їздити по тротуарах
“У 2006 у Білорусі були несподівано внесені зміни до ПДР, згідно з якими велосипедисти зобов’язані їздити по тротуарах. Ці зміни сформували подальший розвиток велоінфраструктури”, – каже Яуген Харужи.
На питання, чи перестали після таких змін велосипедисти їздити по дорогах, Яуген відповідає:
“Кількість ДТП за участі велосипедистів не змінилася. Майже нічого не змінилося, тільки треба тепер стрибати з бордюрів та платити штрафи”.
“Майже у кожного велосипедиста є кілька квитанцій на штраф. У мене, наприклад, за їзду по дорозі і за проїзд по переходу”, – каже Яуген.
Штраф у Білорусі за проїзд по дорозі та по переходу – від 10 до 30 євро.
Про “велобан”
Кілька років тому уздовж річки Свислоч була побудована відокремлена двостороння велодоріжка довжиною 26 км. Її ширина від 2,5 до 3 метрів, вона лише кілька разів петеринає вулиці з автомобільним рухом. У Мінську її називають “велобан”.
“Велобан має багато недоліків: наприклад, містки з крутими заїздами і повороти на 90 градусів. Але він став великим стимулом для велосипедистів. Люди, які раніше не каталися на велосипеді, тепер купували велосипед, щоб поїздити по велодоріжці. Спочатку там, а потім вже подорожували більше”, – каже Яуген.
Наразі по велобану проїжджає до 400 велосипедистів на годину.
Про акції
Велоспільноти з’являлися, у першу чергу, навколо туристичних велопоїздок.
Тим не менш, з 2000 року у Мінську почали проводити Критичні маси, причому за підтримки ДАІ. Але окремі учасники були проти залучення ДАІ, адже ідея критичних мас саме в тому, щоб це відбувалося несанкціоновано. Тому Критичні маси у Мінську занепали.
У 2013 році з’явилося велокафе – біля велобану. І хоча це просто назва, здебільшого там нічого велосипедного немає – але приємно. А ще зробили велокухню “Гараж 38”, де облаштували громадську майстерню.
У 2011 було створене Минскае роварная товарыства, яке поставило за мету розвивати велорух у повсякденному сенсі, для поїздок у справах. Товариство стало членом Європейської федерації велосипедистів та зайнялося створенням веломаршруту Євровело.
Про перешкоди у Мінську
- незручно зберігати велосипед у будинках багатоповерхових
- немає досвіду створення велоінфраструктури
- відсутністрь безбар’єрного середовища на тротуарах, бордюри
- деякі недоліки ПДР
- громадська думка “Велосипед – для лохів”
- мода на недешеві велосипеди
Про велоконцепцію Мінська
Кілька років тому дружні організації розробили концепцію велоруху Мінська, її прийняли міські депутати. Велоінфраструктура проходить переважно по тротуарам з прибиранням бордюрів, за рахунок грошей на ремонт тротуарів. Але бюджету на це поки що не вистачає.
На проспекті Незалежності збудували велодоріжку, якою можуть користуватися і пішоходи (спільний вело-пішохідний рух). Для такого руху довелося вигадати спеціальні знаки, бо якби вішати за нормами, треба було би обвішати весь стовп.
Сайт Мінського велосипедного товариства: http://bike.org.by
Контакти Яугена Харужи: jekhor at bike.org.by