У сприйнятті багатьох українців велосипед ще не став повноцінним транспортним засобом. Чому? Через міфи, в які ми віримо.

Чому в Україні досі немає такої потужної велосипедної інфраструктури, яка є в Нідерландах чи Швеції? Відповідь від більшості наших співгромадян почуємо однакову: ну як же, вони ж Європа, у них демократія і вищий економічний рівень, а ми пострадянська держава і т.д. Що ми вміємо добре, так це виправдовуватися.  А ще ми живемо міфами, бо насправді думка про те, що існує велика різниця між Україною і тими ж Нідерландами (“у них інші люди, інший клімат, інша ситуація”) – це лише міф, у який ми звикли вірити. Єдине, що відрізняє їх від нас – це дії!

Фото: bicycledutch.wordpress.com

Якщо активісти велосипедного руху прагнуть, щоб їхня діяльність була більш ефективною, їм треба керуватися вищими стандартами. Вимагати деяке “покращення умов” для руху велосипедистів і згоджуватися на часткову модернізацію вело-інфраструктури не дієво. Потрібно вимагати найкращих умов для велосипедистів, якщо ми хочемо, щоб у нашій країні велосипед став таким же популярним, як у Нідерландах. Але для того, аби свідомо стояти за високі велосипедні стандарти, потрібно спершу розвіяти старі міфи.

Міф №1

Наші вулиці занадто вузькі

Ця думка побутує скрізь – від маленьких містечок до великих полісів, таких, як Київ, Харків, Одеса та Львів. “Нам немає звідки виділити місце ще й для велодоріжок”. Це міф, друзі. У крихітних Нідерландах, де міський дизайн залишився незмінним ще з часів Середньовіччя, вулиці не те що не ширші, а ще й вужчі за ті, що є в українських містах. І все одно при доцільному плануванні дизайну вулиць простір для велосипедистів там знаходять.

Міф №2

Запровадження якісної велосипедної інфраструктури – це занадто дорого.

Це просто неправда. Встановлення інфраструктури для велосипедистів є набагато дешевшим порівняно з будівництвом автомобільної інфраструктури. Більше того, дослідження, проведене в Данії, показало, що велосипедисти заощаджують гроші за рахунок менших витрат на лікування, порівняно з тими, хто не користується велосипедом.

Міф №3

Масштаби нашої країни – не для велосипедних поїздок.

Звісно, їздити на довгі відстані автомобілем зручніше, ніж велосипедом. Але мова йде про інше – про щоденні поїздки в межах міста, які велосипедом робити швидше, ніж пішки та зручніше і здоровіше, ніж громадським транспортом. А за наявності якісної велосипедної інфраструктури – велодоріжок, обладнаних переходів та спеціальних дорожніх знаків – рух велосипедом по місту буде найшвидшим і найзручнішим.

Міф №4

На наших дорогах, на відміну від Нідерландів, є круті спуски та підйоми.

Ще один аргумент від людей , які уявляють, що Нідерланди – країна рівнин і що це сприяє розвитку вело-транспорту. Не все так просто. У рівнинній країні зустрічний вітер може бути настільки сильним, що велосипедистам доводиться нелегко. Більше того, не всі Нідерланди такі рівнинні. Одна із популярних велодоріжок країни – Amstel Gold – славиться своїми звивистими пагорбами; провінція Лімбург – практично вся лежить на пагорбах, що не заважає їй бути популярною серед велосипедистів. Та й сама високогірна Швейцарія є однією з найбільш “велосипедних” країн Європи. Щодо Києва, то значна частина міста насправді рівнинна (практично весь лівий берег). Та й правобережних пагорбів не так багато – їх можна об’їхати або на крайній випадок пройтися з велосипедом пішки або, наприклад, скористатися фунікулером замість того, щоб підніматися пішки Андріївським узвозом.

Міф №5.

Велосипедом їхати небезпечно

Це один із основних аргументів тих, хто досі боїться їздити велосипедом міськими дорогами. Думка ця небезпідставна, але не варто перебільшувати, адже велосипедист ризикує не більше і не менше, ніж інші учасники дорожнього руху – пішоходи, автомобілісти й мотоциклісти. Безпека дорожнього руху залежить від уважності й обачності кожного його учасника, єдина небезпека – це неуважність і порушення правил. Тобто якщо їздити згідно з Правилами дорожнього руху і при цьому бути уважним на дорозі, то велосипедом їхати доволі безпечно і зручно.

Міф №6

У Нідерландів на якісну велосипедну інфраструктуру пішли десятиліття.

Насправді це зайняло близько 15 років. Але наша проблема в тому, що треба хоча б зробити перший крок. У нашій країні цей крок відкладають вже набагато довше, ніж 15 років, а за цей час можна було і наздогнати і перегнати “велосипедну столицю” Європи. Власне, найважче саме почати, бо потім з кожним роком робота над удосконаленням велосипедної інфраструктури виконується все легше і ефективніше – за рахунок здобутого досвіду та напрацьованої системи.

Міф №7

Для популяризації велосипедів автомобілі будуть витіснятися через зростання цін на бензин та на обслуговування.

Даремні побоювання, друзі. Економічний тиск на автомобілістів ніколи не був стратегією розвитку “велосипедних” країн світу. Ті ж самі Нідерланди є досить сприятливими і для використання автомобілів. Через масову популярність велосипеда користувачам автівок там навіть пропонують різноманітні знижки. Тобто реальна вигода від зростання велосипедної культури є для всіх, а стратегією розвитку вело-інфраструктури є не економічна “війна” з автомобілями, а зростання привабливості використання велосипедів.

Міф №8

У Нідерландах сприятливіший клімат

Нарікаємо на те, що в нас надто холодно взимку і надто спекотно влітку, так що їздити велосипедами неможливо?

Справді, у Нідерландах клімат дещо м’якший – взимку найнижча температура -12`С, а влітку найвища – +38`С, але навіть у морози та в спеку але люди не припиняють використовувати велосипеди. Дорослі там так само їздять велосипедами на роботу, а діти – до школи або в місця розваг (взимку на ковзанка, а влітку на пляж).

Щодо України, то в нас узимку далеко не кожен день є засніженим і з ожеледицею, коли велосипедом їхати складно. Досить багато зимових днів без снігу, а температура близько нуля градусів і реальних перешкод користуватися велосипедом немає – окрім міфів, що “взимку велосипедом не їздять”.

Міф №9

Велосипеди повільні

Звісно, якщо немає обладнаних велодоріжок і велосипедистові потрібно їхати або скраю автодороги, об’їжджаючи ями і припарковані авто, або тротуаром і остерігатися пішоходів, то таке пересування велосипедом і повільне, і втомлююче, і небезпечне. Але за наявності зручної інфраструктури ситуація зовсім інша. У тих же Нідерландах велодоріжки існують лише для велосипедистів, останні мають на дорогах пріоритет перед автомобілістами, чому сприяє і спеціальна дорожна розмітка, і дорожні знаки, і світлофори, де є окреме світло для велосипедистів. Більше того, багато велодоріжок там є такими собі “велотрасами” – відділеними від автодоріг і тротуарів, так що велосипедисти можуть розганятися на них до високих швидкостей і таким чином економити свій час.

Отже, підсумовуємо: чому Київ досі не Амстердам? Причин всього дві:

1) велосипедні “міфи” у свідомості більшості населення та відповідно невіра в те, що ми можемо так само;

2) бездіяльність та відсутність підтримки з боку держави.

З чого ж починати? З дій! З розвіяння міфів, з формування нового бачення нашого любого велосипедного міста, з постановки далекоглядних цілей та з чітких кроків, які просуватимуть нас до цих цілей.

Для АВК підготував Богдан Деркач

(за матеріалом www.aviewfromthecyclepath.com)