Якщо існує рай для велосипедистів, то він має виглядати як пересічне місто в Нідерландах. Або село. Наприклад, як Ельст.

У Maps.Me Ельст позначено як село, але шаблони українського села він розриває відразу ж, бо нагадує ідеальне містечко з відомого фільму – Плезентвіль.

Біля вокзалу зустрічає велика двоповерхова велопарковка, яка після перетину кордону Нідерландів стає звичним явищем на кожній залізничній станції.

В Ельсті живе близько 20 тисяч людей (приблизно стільки ж, скільки у Вишгороді під Києвом) і, здається, що велосипеди тут є в усіх. Машин теж вистачає, але по місту на кожному кроці стоять байки: біля стійок і просто посеред вулиці. І більшість з них не пристебнуті. Але це не комунізм і не легковажність їхніх власників: замість велозамків тут часто використувують блокатори коліс. Тому зрушити ці велосипеди з місця неможливо – перевірено:)

99% велосипедів міські. Ця виставка сітібайків на різний смак і колір – дивовижне видовище після параду гірських велосипедів, який спостерігаєш у кожному великому українському місті, навіть якщо гір там і близько немає.

На велосипедах тут їздять не спеціально навчені люди в лайкрових велокостюмах та шоломах, а всі підряд: підлітки, родини з дітьми, пари будь-якого віку, літні люди.

Частка дівчат і жінок серед велосипедистів на вулицях Ельста зашкалює і значно переважає київські 12-14%.

Попри таку кількість велосипедів і велосипедистів, знак велодоріжки тут побачити складно. Хоча вони є по всьому місту. Дорога всюди поділена на три частини без жодних піктограм. Сплутати їх важко, бо вони мають різне покриття: місце для пішоходів викладено плиткою, місце для велосипедистів – червоним асфальтом, для машин – сірим. Подекуди велодоріжки відділені від дороги лінією кущів або тротуаром, але в центрі вони знову сходяться з автомобільними дорогами.

І так, світлофори для велосипедистів теж є. Амінь.

У голландських містечках велокультура культивується роками, тож чого дивуватися, що навіть закриті заводи перетворюються тут на велоцентри.

Щорічні загальні збори Європейської федерації велосипедистів, заради яких делегація АВК приїхала в Нідерланди напередодні безвізу, проходили на території фабрики, яка закрилась на початку 2000-х років. Минулого року на території цехів, де випускали лайкру, відкрили центр De Fietser з постійною експозицією велосипедів. Тут їх можна потестити і купити, а ще є музей і навіть театр велосипеда. У перекладі з голландської мови назва велоцентру означає “велосипедист”. Про них ми ще багато почуємо цього тижня, адже попереду глобальний велосипедний самміт – міжнародна конференція Velo-city 2017. Цього року вона проходить у Нідерландах.

Фото і текст: Марина Блудша

Хочете бачити Київ велосипедним? Приєднуйтеся до Асоціації велосипедистів Києва. Що більше нас буде, то швидше ми будемо жити в комфортному місті!