Як голландці будували велодоріжки (історія)

У Нідерландах 27% усіх поїздок здійснюються за допомогою велосипеда, але найголовніше – це найбезпечніше місце в світі для пересування велосипедом. Цьому потрібно завдячувати ідеальній велосипедній інфраструктурі. Як же голландці будували свої «fietspaden»?

Фото: charlottebellamyphotography

Багато хто вважає, в тому числі й самі голландці, що велодоріжки існували завжди. Це частково так. Звичайно, велодоріжки існували, але вони були цілком інші, ніж ті, що наявні сьогодні: вузькі, з неякісним покриттям, небезпечні або навіть відсутні на перехрестях і взагалі між собою не пов’язані. Та й не були вони необхідними, оскільки в той час число велосипедистів перевищувало число автомобілістів.

Фото: bicycledutch.wordpress.com

Але все змінилося після Другої світової війни: голландцям довелося відбудовувати країну і завдяки відкриттю газових родовищ вони стали надзвичайно заможними. З 1948 по 1960 рівень середнього доходу зріс на 44%, а в 1970 він був на 222% більшим, в результаті чого купівлеспроможність населення зростала поряд із  запровадженням масового виробництва автомобілів.

Фото: lcc.org.uk

Починаючи з 1957 року авто почали заполоняти вулиці – вулиці переважно старих міст, не пристосованих для автомобільного руху. І голландці зробили те, що робили в інших країнах – вони почали будувати свої міста для автомобілів. Щоб звільнити простір для них, зносили будівлі, позбувалися також від старої велоінфраструктури, міські площі перетворювалися на паркінг і будувалися автомагістралі. Щоденна відстань поїздок зросла від 3,9 км в 1957 до 23,2 км в 1975.

Однак цей прогрес обійшовся дорогою ціною: він спричинив не тільки забрудненість міст і вразливість до різких підвищень цін на газ, але й витіснення велосипеду як засобу пересування (використання його як такого зменшувалося на 6% щороку), а найголовніше – збільшення смертей на дорогах. Лише у 1971 було втрачено близько 3300 життів; більш ніж 400 з них були діти у віці до 14 років.

Фото: lcc.org.uk

У 1972 був випущений телевізійний документальний фільм, що зосередив увагу на проблемах дітей, позбавлених можливості гратися на вулицях одного з районів Амстердаму через наплив автомобілів, а отже й постійну загрозу дорожньої пригоди.

Вочевидь цей документальний фільм зіграв на почуттях голландців і став тим самим поштовхом до масових протестів. В кінці 1972 року була розпочата потужна кампанія «StopdeKindermoord» («Зупиніть дітовбивство»), що запозичила свою назву в однойменного заголовка статті журналістки Вік Лангенхоф, чия дитина також загинула внаслідок дорожньої пригоди. Кампанія мала на меті ініціювання змін у сфері містопланування і транспорту, зокрема, деавтомобілізацію міст, покращення громадського транспорту, запобігання руйнуванню історичних пам’яток і контроль за забрудненням.

Фото: lcc.org.uk

Віра голландців у надійність та стійкість автомобіля була також підірвана нафтовою кризою 1973 року, коли країни-виробники нафти зупинили її експорт до США та Західної Європи. Це посилювало тиск на національний уряд покращити умови для фінансово та екологічно стійкого транспорту. У відповідь на «нафтовий шок» уряд запровадив регулярні неділі без авто, що стали нагадуванням того, як виглядає місто безмоторизованого транспорту. Щоб «відвоювати» вулиці, організовувалися також широкомасштабні вело-раллі. Масова автомобілізація вбивала людей, міста та довкілля; масові велотури містами Нідерландів та протести на підтримку велосипеда викликали усвідомлення, що згодом змінило погляди на транспортну політику.

Фото: bicycledutch.wordpress.com

В середині 1970-х місцева влада розпочала впровадження велосипедної інфраструктури, слідуючи правилу: «Поєднуй види транспорту при можливості; відділяй за необхідності». Впровадження велодоріжок супроводжувалося іншими покращеннями для велосипедистів, зокрема зниження ліміту швидкості та зміни в законі, який тепер надавав пріоритет на перехрестях велосипедистам. Був також спроектований так званий woonerf («житлова зона»), вулиця, побудована за принципом спільного простору, де пішоходи та велосипедисти мають пріоритет над автомобілістами. І хоча нині woonerf втратив свою популярність, ключовий його принцип і досі є актуальним: «У місцях з гарним житлом люди повинні їздити дуже повільно». За фінансування національного уряду «з чистого листа» були створені велошляхи у Тілбурзі та Гаазі. Рівень використання велосипеду як транспортного засобу значно збільшився: на 30-60% в Гаазі та 70% в Тілбурзі. Кількість дитячих смертей зменшилася з 400 у 1971 до 14 у 2010.

Фото: bicycledutch.wordpress.com

Згодом, у 1990-х, «StopdeKindermoord» об’єдналися з декількома іншими групами безпеки дорожнього руху, але на той час їх головна місія була більшою частиною виконана: вони спричинили культурну зміну, внаслідок якої пішоходи та велосипедисти сприймалися з тим же рівнем поваги, що й автомобілісти, і мали рівноцінні права на дорозі.

Фото: lcc.org.uk

Лобіюючий союз батьків та професійних «борців» переконали можновладців у доцільності скорочення небезпеки на дорогах та сприяння велосипедного руху.  В сукупності з готовністю національного уряду перетворити ці групи «борців» у центри дизайну міського середовища, це заклало основу неймовірного успіху велосипедного руху у Нідерландах.

Переклад: Вікторія Мокряк, для АВК

Підготовлено за матеріалами: treehugger.com та lcc.org.uk

How the Dutch Got Their Cycle Paths

Звідки у голландців велодоріжки from lypneva.com on Vimeo.

Асоціація велосипедистів Києва є неприбутковою організацією та значною мірою існує за рахунок пожертв і підтримки членів Асоціації. Якщо Ви бажаєте допомогти нашій діяльності, зробіть благодійний внесок.

ПОДІЛИТИСЯ