Олег Жиделяєв: Пішов у ЗСУ, бо не хочу жити в окупації

Велоактивіст U-Cycle і маршал Велодня в Києві Олег Жиделяєв потребує нашої допомоги у зборі на купівлю буса для свого військового підрозділу.

У мирний час Олег брав активну участь у захисті інтересів користувачів велосипеда — допомагав розробляти велоконцепцію Києва, був волонтером Підрахунку велосипедистів і маршалом Велодня, привертав громадську увагу до проблеми з проїздом велосипедом на Південному мосту, бо сам багато років їздив велосипедом на роботу. Зараз Олег захищає Україну в лавах ЗСУ на північному фронті. Історію Олега читайте далі, а реквізити збору коштів шукайте в кінці інтерв’ю та в коментарях.

— Що робиш зараз?

Просто зараз повернувся з варти та обіду, на обід був плов. З квітня 2022 року я служу в Національній гвардії. Мій підрозділ перебуває на одному з важливих стратегічних об’єктів у Чернігівській області. Одним із завдань Нацгвардії за законом є охорона таких об’єктів — від ядерних реакторів до аграрних складів та ін.

Ми є прикриттям з боку білоруського кордону. Тут досить спокійно, тому ми тренуємось: встановили турніки, займаємось на майданчику тактичними вправами. У нас непогана взаємодія з іншими підрозділами — теробороною, поліцією, бо в нас усіх спільна мета. Ми потрібні тут. 

Зараз маємо час для того, щоб краще підготуватися, тому збираємо 350 тисяч гривень на придбання бусу для свого підрозділу. Суму було взято з аналізу ринку + доведення до нормального стану для використання в бойових умовах. Якщо вийде закрити питання меншою сумою, залишок витратимо на придбання технічних засобів та амуніції (зв’язок, зимова форма та ін.) або перекажемо в волонтерський фонд.

— Чому ти почав це робити?

Війна з росією та московитами йде з 2014 року, а може вже й 400 років. Але в перший день вторгнення 24 лютого 2022 року, звісно, був шок. Я був у себе вдома під Києвом, сусід подзвонив: «Паливо є?». Ми поїхали разом на в’їзд у Київ, там уже був блокпост, і почали допомагати з розвезенням бронежилетів. Потім я організував патрулювання за місцем проживання, але в тероборону мене не взяли, а в військоматі сказали, що я в резерві. У мене не було військової підготовки. Я став на облік у військкомат, відстоявши чергу з переселенців у Кам’янці-Подільському, куди ми з родиною тимчасово виїхали. Моє головне завдання було потрапити в армію, але це виявилося не так просто. Коли о п’ятій вечора мені подзвонили з військкомату і сказали, що завтра на восьму ранку маю бути в них, то подумав: «О, ну нарешті!». Пам’ятаю, що поспіхом скупився до комендантської години — приїхав велосипедом за 40 хвилин до закриття магазину.

Пішов у ЗСУ з однією метою — я не хочу жити в окупації. Коли почалися активні бойові дії в Київській області, то зрозумів, що не хочу, аби таке відбувалося там, де живу я і моя родина. Тому готовий всіма можливими засобами наближати перемогу. Зараз бажання трохи змінилися: хочеться швидше вигнати цю наволоч з нашої країни.

— Про що ти мрієш після перемоги?

Наразі єдина мрія — відпочинок. Хочу взяти сім’ю і поїхати в український Крим на місяць, щоб відключитися від усього. Або поїхав би в село Збруч на кордоні України з Польщею та Румунією. Раніше там був кордон УНР, ЗУНР і Румунії. Це дуже невеличке село, там дуже спокійно. Мені хочеться сільського життя — після війни, можливо, створю свій бізнес, пов’язаний з роботою на землі.

Картка банки в Монобанку:

5375 4112 0247 5609

Посилання на банку Монобанку: https://send.monobank.ua/jar/9GKhysMVhB

photo
Марина Блудша

комунікаційна менеджерка U-Cycle

ПОДІЛИТИСЯ