Спільнота U-Cycle: інтерв’ю з Аліною Кундіч

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з нашою спільнотою. Наступною розповість про себе Аліна.

Чим ти займаєшся в U-Cycle?

Координую пілотну кампанію «Велосипедом до школи» в 15 школах, які ми відібрали на конкурсній основі. Ці школи отримають сучасні велопарковки, набір велоінструментів, 2 навчальні велосипеди з шоломами, методичну допомогу в облаштуванні навчального майданчика, навчання і сертифікацію веломенторів, велофестиваль та інформаційну підтримку. Окрім комунікації зі школами, беру участь в обговоренні багатьох питань нашої національної кампанії — від тендерів до лендингу, бо вважаю, що командна робота дає кращий результат. 

Також я допомагаю в організації міжнародної конференції Veloforum, яка відбудеться цього року в Запоріжжі.

Чим схожим займалась раніше? 

За освітою я журналістка і 8 років працювала в ЗМІ — на телебаченні, в онлайн-виданнях, газеті. У 2019 році пройшла конкурс на координаторку  дворічного проєкту про безпечне пересування дітей до школи в Житомирській громаді «TUMI: шлях до школи». 

Мій журналістський досвід дуже допоміг мені в цьому проєкті, бо я там займалась у тому числі комунікацією — писала новини, ТЗ для відео, наповнювала сайт, розповідала про наші результати журналістам. Оскільки я в цьому проєкті координувала різні напрямки, то найбільше він розвинув мої навички проджект-менеджменту.

Мені сподобалось працювати з дітьми і проактивними вчителями. Це дуже цінно, коли після завершення проєкту чуєш від учительки: «Дякую вам, що показали, як це може бути». У їхній школі майже 8 років просили зробити поруч безпечний пішохідний перехід, а з’явився він завдяки нашому проєкту.

Я сподіваюсь, що коли в мене будуть діти, вони матимуть більший вибір, як пересуватись і зможуть робити це безпечно.

Чи є в тебе волонтерський та активістський досвід?

Я все життя займаюсь зооволонтерством — коли була маленька, тягнула додому поранених кошенят і ластівок, а коли виросла, допомагала в притулках для тварин. Зараз у мене вдома живуть троє котів, двох із них я взяла з вулиці. 

Коли була студенткою, їздили з однокурсницями в дитячі будинки на Житомирщині.

Робити соціальні проєкти мене навчили на програмі в Польщі«Школа місцевих лідерів польської діаспори». За умовами програми потрібно було реалізувати проєкт у своєму місті на ті невеликі кошти, які надавали випускникам. Я організувала екскурсії і майстер-класи для слабозорих дітей зі спеціалізованої школи в Житомирі. Разом з ними ми були на майстер-класі з виготовлення шоколадних цукерок, гончарства, журналістики і професійного візажу. Це була профорієнтація для дітей, бо ми робили зустрічі з представниками тих професій, які їх цікавили. Найбільше мені запам’ятались слова дівчини, яка сказала, що слабозорих часто вважають розумово відсталими, хоча насправді вони не менш розумні за інших дітей, просто гірше бачать. Один зі слабозорих хлопчиків, який був на екскурсіях, хотів стати військовим. Я зробила йому подарунок уже після завершення проєкту — ми поїхали на полігон разом з хором, який там виступав для військових. Льоша до кінця не вірив, що це з ним сталося — його покатали на БТР, нагодували пловом, він поспілкувався з нашими захисниками. 

Останніми роками допомогаю військовим — передала бронежилет для однокурсника з 26-ї бригади. На бронежилет зібрали кошти учні Варшавського ліцею і через мою школу шукали, кому передати. Зараз цей бронежилет служить уже третій людині в містечку на лінії фронту — смт Нью-Йорк. У кишені цього бронежилета лежить оберіг — дитячий малюнок з синьо-жовтим прапором і всевидячим оком.

З 2020 року я півтора роки проводила в Житомирі безкоштовні екскурсії по водонапірній вежі, яка має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Мрію, щоб Вежу реконструювали, а Житомир став туристичним містом, бо нам є що показати.

Я маю польське походження і можу отримати карту поляка та переїхати жити в Польщу, але не збираюсь цього робити. Якщо всі поїдуть, то хто залишиться?

Що для тебе велосипед? Скільки км наїздила в житті?

Велосипед для мене — це свобода. Я дуже люблю спілкуватись з людьми, але іноді потребую усамітнення. Тоді люблю їздити велосипедом на природу сама або з кимось, але на відстані. Я їжджу велосипедом з дитинства, але ніколи не рахувала кілометри. Катаюсь у своє задоволення, кайфую, роздивляюсь усе навколо, момент змагання і швидкості для мене неважливий.

Звідки ти дізналась про організацію вперше?

Завдяки конференції Veloforum 2019 у Вінниці, де я презентувала проєкт «TUMI: шлях до школи». Минулого року, коли конференцію приймав Ужгород, я презентувала там уже результати проєкту разом із директором КУ «Агенції розвитку міста» Житомирської міськради Борисом Пахолюком і менторкою Оленою Чернишовою.

Чому ти приєдналась до команди U-Cycle? 

Я вірю в те, що я робила два роки в проєкті «TUMI: шлях до школи», і в те, що ми робимо в межах кампанії «Велосипедом до школи». Вірю в те, що це має сенс для дітей і підлітків. Мені запали в душу слова хлопця, якого я зустріла, коли навідалась у школу-учасницю проєкту в Житомирі. Коли спитала його думку про щойно поставлену велопарковку, то почула таке: «Я все життя мріяв їздити велосипедом до школи, але не було де лишити велосипед. І от вона з’явилась!». Мені було так приємно, аж до сліз. Ми стільки наслухались під час проєкту від людей, було багато скепсису і недовіри, казали, що велосипеди покрадуть, а діти травмуються. І коли ти бачиш, що все не так, як говорять скептики, — не сталося жодної крадіжки, перелому, то розумієш, що все недаремно.

Я приєдналась до команди U-Cycle також через спільні цінності з організацією. Це, в першу чергу, проактивність, рівність і відкритість, сталий розвиток. Разом ми сила, тому я люблю об’єднуватися і масштабувати, щоб впливати на позитивні зміни в усій Україні. Те, що ми робимо, змінює свідомість людей.

Яке твоє найбільше досягнення в U-Cycle?

Наразі це організація конкурсу серед шкіл на участь у пілотній кампанії «Велосипедом до школи» і відбір 15 фіналісток. Це була велика робота, багато часу зайняла підготовка конкурсу і консультації потенційних учасників — такої кількості дзвінків я ніколи не отримувала. Я здогадувалась, що їх буде багато, але не очікувала, що настільки. Мені було страшно, чи зможе журі впоратись з двома сотнями заявок. Кожен з членів журі казав, що було дуже важко вибирати школи, бо було чимало сильних мотиваційних листів і відеопрезентацій. Робота з учителями і дітьми — це натхнення для мене. Ми стартували національну кампанію «Велосипедом до школи» менш як пів року тому — 1 вересня 2021 року, тому поки що це найскладніше моє завдання, яке вдалося виконати. Попереду відбір веломенторів з-поміж поліцейських, велоактивістів і вчителів.

Найбільша поразка?

Я не можу назвати це поразкою, радше це моя зона розвитку. Мені треба навчитися ловити хвилю команди, ритм, гнучкість, навчитись відчувати, де потрібно сповільнитись, а де — прискоритись. Моя суперсила — це об’єднувати людей, тому тут я на своєму місці. Іноді мені заважає перфекціонізм:)

Який випадок із твоєї діяльності в U-Cycle найбільше запам’ятався?

Коли потрібно було за два дні організувати поїздку в Миргород для зйомки промовідео конкурсу і кампанії «Велосипедом до школи». Для мене це стало підтвердженням, що неможливе можливе. Не знаходився велотренер і мені довелося проводити велошколу з безпеки руху для дітей самій. Була середина жовтня, нам дуже пощастило з погодою — дощу і вітру не було, з-за хмар вийшло сонечко. А після зйомки почався вітрюган. Усі карти склалися, хоч це було стресово і адреналіново.

З цією велошколою і зйомками відеоролика дуже допомогла Тетяна Усик, яка розвиває велорух і велосипедну інфраструктуру в Миргороді. Я вважаю Миргородську громаду зразковою. Як на мене, Миргород — це маленька копія Копенгагена, у місті впадає в очі велика кількість велосипедистів і велопарковок. Біля кожного магазину, біля кожної комунальної установи, в кожному парку є велопарковки, і вони всі переповнені. Велосипеди паркують навіть біля дерев! Видно, що громада пересувається на велосипеді. Звичайно, їм є куди рости, але в них уже є чому повчитися іншим громадам України. Якби в мене була можливість, я би розглядала Миргород як місце для життя. Є відчуття, що тут думають про людей.

U-Cycle — це експертна громадська організація, яка з 2007 року адвокатує велоінфраструктуру, популяризує велотранспорт і підвищує безпеку руху.

U-Cycle — це спільнота однодумців, об’єднаних спільними цінностями, місією та метою.

U-Cycle — це yoU, Urban, Ukraine.

Наша місія — покращувати життя та об’єднувати людей у містах і громадах, просуваючи велосипед як безпечний зручний транспорт.

Наші цінності — чесність, рівність і відкритість, довіра, співпраця, експертність, відповідальність, проактивність, сталий розвиток.

Запрошуємо вас приєднатися до спільноти, стати патроном чи патронкою U-Cycle.

photo
Марина Блудша

комунікаційна менеджерка U-Cycle

ПОДІЛИТИСЯ