У Верховній Раді України пропонують закріпити на рівні закону низку правил дорожнього руху для велосипедистів, які заблокують розвиток велоруху в містах і громадах країни та зменшать рівень користування велосипедом як транспортом.
Хороший законопроєкт можна зіпсувати поганими правками. Саме це сталося із законопроєктом №3023, який лежить у парламенті з 2020 року і мав нарешті врегулювати питання руху користувачів легкого персонального електричного транспорту. Натомість остаточна редакція до другого читання законопроєкту №3023, яку затвердив Комітет Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури, викликає серйозні питання і створює перепони для розвитку велоруху в Україні в разі ухвалення закону. Зокрема, до законопроєкту пропонується додати окрему статтю 19-2 з детальним переліком прав та обов’язків велосипедистів — від вимог щодо обов’язкових шоломів і заборони перевезення пасажирів до положення на проїзній частині.
Нагадаємо, що у травні 2026 року U-Cycle передала уряду і депутатам пропозиції змін до ПДР щодо велотранспорту та електросамокатів і просила ВРУ ухвалити законопроєкт №3023. Після цього профільний комітет врахував низку депутатських правок, які є шкідливими для розвитку велосипедного транспорту.
«Зобов’язати всіх носити шоломи — це перекласти на людей відповідальність держави, міст і громад за безпечну інфраструктуру та безпечні швидкісні режими. Не можна міряти всю країну виключно Києвом та іншими великими містами. У невеликих громадах на велосипедах щодня їздять до школи, на ринок, у магазин. Особливо там, де громадський транспорт курсує рідко або відсутній узагалі. Велосипед є там базовим засобом для пересування. Бабусю, поштарку чи вчителя у невеликій громаді ця норма просто зробить де-юре «порушниками», розв’яже руки для безглуздих штрафів і побудує штучний бар’єр для мобільності там, де держава й так не забезпечила альтернатив. Досвід країн, які запроваджували обов’язкові шоломи, показує: це може зменшувати кількість людей, які користуються велосипедом, і робити його менш доступним видом транспорту», – пояснює Ірина Шевченко, яка координувала в U-Cycle збір пропозицій змін до ПДР у частині велотранспорту та ЛПТ.
У чому шкода для розвитку велоруху від цих правок?
1. Найгірше — нові ПДР хочуть закріпити саме в законі
І це, на нашу думку, головна проблема.
Правила дорожнього руху — це живий нормативний інструмент. Їх можна змінювати постановою Кабінету Міністрів, коли змінюються технології, інфраструктура та підходи до безпеки, а зміна закону — значно складніший і довший процес. А закон “Про дорожній рух” визначає правові та соціальні основи дорожнього руху, тому внесення норм ПДР до нього є недоцільним і робить складною подальші зміни до них.
Уявімо, що через кілька років стане очевидною потреба змінити одну з цих норм. Якщо вона буде записана безпосередньо в законі, для цього знову знадобляться законопроєкт, парламентський розгляд, голосування тощо.
Проблема в тому, що правила мають бути достатньо гнучкими, щоб їх можна було оперативно змінювати відповідно до практики та сучасних підходів до безпеки. Саме для детального регулювання організації дорожнього руху існують Правила дорожнього руху, які затверджує Кабінет Міністрів. Навіщо створювати таку негнучку систему там, де вона не потрібна?
2. Обов’язковий шолом для всіх людей на велосипедах
Правка передбачає: «під час руху бути в застебнутому велошоломі».
Важливо: велосипедний шолом справді знижує ризик травми голови. Це не питання для дискусії. Але з цього не випливає, що універсальна законодавча вимога щодо його використання — найкращий інструмент для підвищення безпеки дорожнього руху.
В одних країнах шоломи є обов’язковими для всіх (ОАЕ, Намібія, Австралія), в інших — лише для дітей, а в більшості країн їх рекомендують, але не вимагають законом, як це зараз є в Україні. У країнах, які свого часу ввели тотальний примус (Австралія, Нова Зеландія), дослідження показали лише різке падіння кількості велосипедистів велоруху на 20–40%. Люди не стали здоровішими чи більш захищеними — вони просто перестали крутити педалі. В Італії також були спроби запровадити обов’язкове носіння шоломів, проте аналіз досліджень показав, що шкоди від таких “законів” більше, ніж користі. Навіть Єврокомісія у своїх політиках зазначає, що у нормативних актах можна рекомендувати носити шоломи, але не зобов’язувати. Наприклад, у Данії загальної законодавчої вимоги щодо шоломів немає. При цьому дослідження показують, що частка велосипедистів, які добровільно користуються шоломами, зросла там із близько 6% у 2004 році до майже 50% у 2022 році — без запровадження обов’язкового шолома. Окремі дослідження також показують, що обов’язковість шоломів може мати побічні ефекти для поширення велосипеда як виду транспорту. Питання впливу таких законів на кількість велосипедних поїздок залишається неоднозначним, а для загального підвищення безпеки потрібні передусім комплексні заходи, зокрема безпечна велоінфраструктура.
Тому правильний підхід — заохочувати використання шоломів, особливо серед дітей, через освіту, інформаційні кампанії, такі як “Велосипедом до школи” та підвищення культури безпеки руху, а не автоматично перетворювати рекомендацію на обов’язок для всіх.
І є ще одна дуже практична проблема. Якщо шолом стає обов’язковою умовою кожної велосипедної поїздки, це створює додатковий бар’єр для систем автоматизованого прокату велосипедів: людина не може просто взяти велосипед і поїхати у своїх повсякденних справах.
У разі ухвалення закон зробить автоматично порушниками всіх людей на велосипедах без шоломів. Це перекладання відповідальності з джерела підвищеної небезпеки (автомобіля) на вразливих учасників руху (велосипедистів).
3. «Їхати якомога ближче до правого краю»
Депутатська правка фактично пропонує перенести до закону вимогу, яка вже міститься в ПДР. На перший погляд це звучить логічно. Але проблема в тому, що така норма не завжди означає найбезпечнішу траєкторію для велосипедиста. Також це не завжди є можливим, враховуючи вимоги дорожніх знаків, розмітки тощо.
Наприклад, надмірне притискання до краю може збільшувати ризик конфлікту з припаркованими автомобілями, відкритими дверима, перешкодами на узбіччі або транспортом, який обганяє велосипедиста з мінімальним боковим інтервалом.
Саме тому правила руху велосипедистів потребують сучасного та гнучкого формулювання, а не багаторічного «цементування» старої норми на рівні закону.
Ще один показовий момент: запропонована депутатами норма фактично не враховує ситуації, коли велосипедист рухається контрсмугою — спеціально організованою велосипедною смугою із зустрічним напрямком руху.
Тобто замість того, щоб удосконалити правила, нам пропонують закріпити в законі формулювання, яке вже потребує перегляду.
Нагадаємо, що серед пропозицій змін до ПДР щодо велотранспорту, які U-Cycle передала МВС у квітні 2026 року, є правка щодо розташування велосипедиста на дорозі — пропонується замінити формулювання «якомога правіше» на «безпечне положення». У деяких випадках безпечніше рухатися ближче до центру смуги, щоб бути більш помітним для водіїв.
4. Збереження застарілих та додавання нових вимог щодо перевезення пасажирів і вантажів
Зараз і закон, і ПДР уже містять заборону щодо перевезення пасажирів на велосипеді, незалежно від того, чи передбачено це конструкцією — за винятком дітей до семи років на спеціальному сидінні. Те саме стосується і перевезення вантажів, але до наявних у ПДР пропонуються нові обмеження. Отже, запропоновані норми просто дублюють застарілі норми, які вже є в законі, та не враховують всі можливості перевезення пасажирів і вантажів велосипедом.
При цьому існують вантажні та пасажирські велосипеди, конструктивно призначені для перевезення кількох людей. Тому замість того, щоб регулювати безпеку через вимоги до конструкції та способу перевезення, закон може створити зайві обмеження для сучасних типів велосипедів.
5. Заборона навушників
Правка пропонує заборонити велосипедистам користуватися «навушниками чи іншими технічними пристроями, що знижують слухову здатність». Однак існують навушники та слухові пристрої з режимами прозорості, підсиленням зовнішнього звуку та іншими технологіями, які дозволяють чути навколишнє середовище. Замість оцінки реального ризику пропонується заборонити цілу категорію пристроїв.
Основна проблема, що вимоги щодо «слухової здатності» і навушників відсутні для всіх інших учасників дорожнього руху, в т.ч. водіїв авто, мопедів, мотоциклів і пішоходів. Ця вимога чи рекомендація або має бути для всіх учасників руху, або є шкідливою. Крім того, є суперечність з вимогою не тримати телефон у руках, бо саме навушник чи навушники можуть дозволити скористатись телефоном на hands-free тримачі по аналогії з водіями. При цьому ані закон, ані ПДР не забороняє водіям авто слухати гучно музику в салоні, хоча вони мають обмежену слухову здатність, бо пересуваються в закритому авто.
Що ми пропонуємо?
❌ Не підтримувати запропоновану редакцію статті 19-2 у законопроєкті №3023.
✅ Залишити в законі необхідні рамкові норми.
✅ Детальні правила руху велосипедистів та користувачів легкого персонального електротранспорту врегулювати в ПДР.
✅ При доопрацюванні ПДР використовувати напрацювання експертної та велосипедної спільноти, передані до уряду та ВРУ.
✅ Не створювати законодавчих бар’єрів для розвитку велосипеда як повноцінного виду транспорту.
Ми пропонуємо таке формулювання статті 19-2:
“Стаття 19-2. Основні права та обов’язки велосипедистів і користувачів легких персональних електричних транспортних засобів:
Особи, які керують велосипедами без двигуна та легкими персональними електричними транспортними засобами, мають право: їздити по велосипедній мережі, а в разі її відсутності — по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю.
Вони зобов’язані:
- використовувати технічно справні та належним чином обладнані транспортні засоби;
- не перевозити вантажів і пасажирів, якщо таку можливість не передбачено конструкцією транспортного засобу”.
Потрібно лише скористатися напрацьованою експертизою, а не вигадувати правила заново. Серед пропонованих змін до ПДР у частині велотранспорту — регулювання руху дітей і перевезення пасажирів, безпечне розташування на дорозі, впровадження лівоповоротної зони і велосипедної зони для лівого повороту у два прийоми, дозвіл руху велосипедистів парами, уточнення правил перетину доріг велодоріжками, запровадження норми безпечної дистанції 1,5 м при обгоні, заборона зупинки авто на велоінфраструктурі, розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо впровадження велосипедних вулиць та ін.
Ми не просимо «особливих правил» для велосипедистів. Ми просимо сучасних, логічних і безпечних правил, розроблених на основі реального досвіду та сучасних європейських підходів до організації руху. І головне — консультацій із тими, кого ці правила безпосередньо стосуються. Закликаємо народних депутатів не підтримувати цю редакцію та повернути законопроєкт на повторний розгляд у профільний комітет.
Заяву підписали члени Української велосипедної мережі та інші громадські організації:
U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва»)
ГО «Київ – Велосипедне місто»
ГО «Кроківня»
ГО «Спільно HUB»
ГІ «NE:Urban»
ГО «Центр молоді Чернівців»
ГО «Львівська асоціація велосипедистів»
ГО «Центр громадянського представництва «Життя»
ГО «Велокривбас»
ГО «ВелоВектор»
ГО «Асоціація велосипедистів Житомирщини»
В ілюстрації до заяви використано фотоколаж на основі фото Reuters з Чернігівської області.