Протягом останніх років в Україні стався бум популярності велосипедів, електросамокатів, моноколес та іншого персонального електротранспорту (ПЕТ). Ці види транспорту, як і велосипед, можуть стати ефективним засобом у боротьбі зі зменшенням транспортних заторів, забрудненням повітря, наслідками глобальної пандемії та кліматичних змін.
Уже більше року в Україні триває активна дискусія, як визначити права користувачів ПЕТ, та робота з урегулювання руху засобів мікромобільності. Ми беремо в ній активну участь, тому вирішили підсумувати нашу позицію по мікромобільності.
- У багатьох європейських країнах ПЕТ прирівняний до велосипедів у нормативці та регулюється так само. Це означає, що його користувачі мають рухатися за тими самими правилами, що й велосипедисти. Тому зміна правил руху для них може вплинути й на користувачів велосипеда.
- Засоби мікромобільності збільшують попит на велоінфраструктуру, бо у країнах, де їхній рух урегольовано, вони мають рухатися велосипедною інфраструктурою.
- Персональний електротранспорт має всі шанси стати частиною сталої мобільності в місті. Це відповідає пріоритетам мобільності і підвищує безпеку руху людей.
Важливо розуміти, що персональний електротранспорт визначається за рівнем швидкості або потужності: у європейських країнах верхня межа потужності варіюється від 250 Вт (Швеція) до 1 кВт (Естонія), а швидкості – 20-25 км/год. Потужніші та швидші транспортні засоби в цю категорію вже не потрапляють і потребують державної реєстрації та посвідчення водія відповідної категорії.
Дослідження мікромобільності в Україні та рекомендації
Навесні 2021 року Богдан Лепявко, який наразі є координатором U-Cycle з адвокації та безпеки руху, був залучений як експерт для дослідження «Біла книга мікромобільності» до проєкту EU4Climate, що фінансується Європейським Союзом і реалізується ПРООН. Дослідження про мікромобільність зробило свій внесок у розробку Національної велосипедної стратегії.
Що є в цьому дослідженні:
- порівняння різних практик регулювання руху засобів мікромобільності та політик щодо цього типу транспорту у різних країнах світу
- результати глибинних інтерв’ю гравців ринку та користувачів мікромобільності
- висновки та рекомендації політик мікромобільності для національного та місцевого рівнів в Україні.
Рекомендації для національного рівня:
1. Надати визначення засобам мікромобільності. Пристрої, що не потрапляють у цю категорію, прирівняти до вищих категорій (мопеди, мотоцикли тощо).
2. Прирівняти користувачів ПЕТ у правах та обов’язках до користувачів велосипедів. Таким чином це створить правила, зрозумілі та очевидні для всіх категорій учасників руху, і автоматично передбачить відповідальність у разі порушень. Нагадаємо, відповідальність за порушення ПДР для велосипедистів і велосипедисток встановлено в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Такий досвід також збігається з досвідом країн ЄС.
3. Розробити стратегічні документи, що передбачали б заходи з розвитку інфраструктури для мікромобільності, відповідне фінансування та інфокампанії. Прикладом такого документу могла б стати Національна велосипедна стратегія, що містила б розвиток мікромобільності.
4. Розробити правила перевезення велосипедів та засобів мікромобільності у громадському транспорті, як міському, так і міжміському (перш за все, залізницею).
5. Підвищувати безпеку дорожнього руху, а саме впроваджувати такі практики, як:
– Vision Zero – обґрунтовані політики щодо швидкісних режимів (зокрема, зниження максимальної швидкості у містах)
– інфраструктурні рішення, що підвищують безпеку руху
– системи автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху
– пішохідні та велопішохідні зони в містах
– навчання основам безпеки руху в навчальних закладах
– контроль над використанням освітлювальних пристроїв на велосипедах та засобах мікромобільності в темну пору доби.
6. Зменшити або ж взагалі скасувати на певний період ввізні мита на велосипеди та засоби мікромобільності, стимулювати локальне виробництво цих пристроїв.
7. Продовжити вдосконалення державних будівельних норм (ДБН) та державних стандартів України (ДСТУ), передбачити в них сучасні засоби заспокоєння та регулювання дорожнього руху.
Рекомендації для місцевого рівня:
1. Створити зв’язну та безпечну велосипедної інфраструктури.
2. Залучити громадськість до прийняття рішень та обговорення проєктів інфраструктури та міських просторів.
3. Розробити правила перевезення засобів мікромобільності у громадському транспорті, розглянути можливість інтеграції сервісів прокату велосипедів та електросамокатів у єдиний міський квиток на транспорт.
4. Створювати простір, який сприяє та заохочує до використання засобів мікромобільності, а саме: обмежувати в’їзд автомобілів у центральну частину міста, уникати хаотичного паркування авто, створювати велопішохідні простори та вулиці без автомобілів.
5. Розробити політики щодо прокату електросамокатів та велосипедів, налагодити взаємодію між місцевою владою та компаніями, що надають послуги прокату.
6. Проводити інформаційні кампанії для популяризації сталих видів транспорту, їх позитивного впливу на довкілля, здоров’я, міську економіку.
Детальніше ознайомитись з рекомендаціями та завантажити дослідження можна тут.
Подкаст «Процес» від київського міського журналу «Хмарочос »: Що робити з електросамокатами? Богдан Лепявко